Галарея пам'яті

 

Герої живуть поряд із нами

         Кожного ранку ми прокидаємось з надією, що сьогодні все буде добре. Нарешті ми почуємо таку бажану новину, що стало спокійно і тихо на Сході нашоїдержави.
     Але, на жаль, із засобів масової інформації ми чуємо про нові постріли градів та ракет, які забирають знову молоді життя. Та все ж живемо із вірою в те, що відстоїмо незалежність і цілісність нашої держави.

 «Важка це праця захищати мир! Багато чоловіків знаходяться у лавах збройних сил України. Вони залишили свої домівки, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Багато з них пішли на війну добровольцями. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, золоті жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують військові незалежної України»

         «Чимало літ минуло з часів Другої світової війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів. Та війна не обійшла нашу державу і тепер. Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо – біль утрат.
         Нещодавно ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Буремний лютий 2022 року назавжди розділив історію України на «до» і «після». Ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що хлопці, що зі зброєю в руках захищають кордони України, лікарі, які в мирний час повертають поранених з бойових дій буквально  з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.
         Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положимо за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі».

         Цікаві зворушливі розповіді про бої із рашистами, настрій військових та добровольців доносять нам розповіді хлопців які служать в ЗСУ, вони говорять  про військові будні зі сльозами на очах…

         Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Вже вісім років наша країна втрачає кращих своїх синів, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.

Не обійшла і біль втрати наше мальовниче село Лопушна. Вже троє героїв які, віддали своє життя за нас з вами та рідну Батьківщину.  Поповнили ряди небесних ангелів жителі нашого села та колишні випускники нашого ліцею  Ходан Михайло Петрович, Косован Констянтин Васильович, Корпан Іван Васильович!

  

Ходан Михайло Петрович

Народився 31.03.1986 року в селі Лопушна в багатодітній сімї . Навчався в Лопушнянській школі. Рано залишився сиротою. Михайло був дуже чуйним і працьовитим юнаком, завжди допомогав тим, хто цього потребував. Одразу після повномасштабного вторгнення добровольцем пішов до лав ЗСУ.

Побратими бійця  згадують про нього як турботливого друга та хоробру людину, ніколи  не відмовляв робити небезпечні завдання особисто

Загинув 21 травня 2023 року в районі н.п. Павлівка Донецької області.

Косован Костянтин Васильович

сержант, учасник АТО

Народився  03.06.1977 р.н.  в с. с.Лопушна Вижницького району Чернівецької області.

За період  навчання  в Лопушнянській середній  школі брав активну участь у спортивно-патріотичних змаганнях, що сприяло його готовності будь-якої хвилини стати на захист Вітчизни. Після закінчення школи  навчався в Чернівецькому ПТУ №5, потім служив в лавах Збройних сил України.

Загинув Костянтин Васильович  30 квітня 2022 року  в м.Дергачі Дергачівського району Харківської області.

Відстоював наш Герой  єдність і цілісність України до останнього дня свого життя.

 

Корпан Іван Васильович

Старший солдат розвідник

         Народився  04.07.1997 року в селі  Лопушна   Вижницького району  в багатодітній сім’ї. Навчався в Лопушнянській середній школі, яку закінчив у 2014 році. Потім вступив до профтехучилища, де здобув професію коваля. Довгий час працював за кордоном, побував в різних країнах світу. Згодом зустрів свою другу половинку Анастасію і  одружився.

З початку повномасштабного вторгнення з боку російської федерації 26.02.2022 року вступив добровольцем на захист нашої держави від російського агресора.

Загинув 07.05.2023 року поблизу населеного пункту Макіївка  Донецької області під час виконання бойового завдання.

 

 

Стою на Землі своїй і звертаюся до всіх мертвих Роду свого!

Кличу і Предків Кровних моїх!

Закликаю Рідню по Духові!

Призиваю всіх вірних Землі Української !

Хто ходив добрим господарем по Землі

цій, де ходжу тепер – Встаньте

непохитною стіною перед ворогами нашими!

Хто пив колись Воду, що живить тепер

мене і дітей моїх – Налийте Силою народ

мій, щоб змити ворогів наших!

Хто дихав Повітрям вільним під небом

України – Підійміться до нас і розвійте

Ворогів наших!

В чиїй душі палав Вогонь, іскри котрого

У серці моїм – Повстаньте і спопеліть

Ворогів наших!

Роде мій! Предки мої!

Закликаю Вас сьогодні, в час біди і небезпеки! Гляньте на нас! Почуйте заклик нащадків ваших! Повстаньте

Силою нашого Духу!

Благаю вас про поміч!

Встаньте поруч із народом моїм до бою!

Примножте Силу  нашу і Славу свою!

Допоможіть вистояти і перемогти у цій битві!

До перемоги!

Хай буде так!